1

Боротьба з фейками триває: три добрих новини проекту «re:start democratic discourse-2»:

У херсонському ліцеї днями відбулася перша лекція з медіаграмотності, визначено 20 переможців конкурсу міні-стипендій „Я не вірю на слово“, а кількість фоловерів Фейсбук-сторінки „По той бік новин“ тим часом сягнула 20 тисяч. Команда проекту „розвіртуалилась“ з прихильниками.

Усе це – новини проєкту «re: розпочати демократичний дискурс-2», який втілює команда ІРРП. У 2019 році проєкт сфокусований на Херсонській та Миколаївській областях разом з німецькими партнерами (ECPMF, Лейпціг) за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини.
Це унікальний проєкт, що охоплює кілька ключових напрямків задля підвищення рівня медіаграмотності в Україні:

– навчання журналістів та блогерів,
– створення матеріалів з медіаграмотності для широкої аудиторії з метою формування запиту на якісну інформацію;
– відкриті лекції з медіаграмотності для школярів та студентів,
– всеукраїнська фактчекінгова кампанія у Фейсбуці – „По той бік новин“.
А тепер про все по черзі і детально.
Задля  підвищення рівня медіаграмотності серед школярів і студентів ми організували лекції у навчальних закладах.
Стартував цикл лекцій

Лекції в рамках цього проєкту ми проводимо у партнерстві з Миколаївським центром журналістських розслідувань. Організовує їх Світлана Оболонська, регіональна координаторка ГО ІРРП.

Першу таку лекцію прочитала для 10-11-класників Тетяна Василівна Монахова, докторка філологічних наук, професорка, завідувачка кафедри журналістики ЧНУ ім.П.Могили.
Ключові теми цієї та подальших лекцій з медіаграмотності:
– які типи маніпуляцій існують в ЗМІ, як їх розпізнати;
– як відрізнити якісну та достовірну інформацію від пропаганди та підробки;
– які є правила інформаційної безпеки.

Протягом вересня-листопада у Херсонській та Миколаївській областях заплановано більше 20 таких лекцій. Очікується, що їх послухають близько 600 школярів та студентів.

Визначені переможці конкурсу міні-стипендій
18 вересня визначені переможці другого конкурсу „Я не вірю на слово“: 20 журналістів та блогерів з 5 регіонів України (Херсонська, Миколаївська, Дніпропетровська, Донецька та Луганська області) отримають міні-стипендії 4-5 тис грн на створення матеріалів, спрямованих на підвищення рівня медіаграмотності своєї аудиторії.
Усього на цей конкурс ми отримали 57 заявок.
Очікується, що це будуть усі види текстів, інтерактивні формати, інфографіка, фотопроекти, відеосюжети, теле- і радіопрограми, які мають бути оприлюднені в будь-якому регіональному медіа (в газеті, на сайті, на радіо, телеканалі чи відеоблозі).Щоб взяти участь у конкурсі, потрібно заповнити заявку (дедлайн – 02 вересня 2019 року).

Минулого року за результатами конкурсу „Я не вірю на слово“ було опубліковано більше 20 матеріалів у східних та південних регіонах України.

Сторінка „По той бік новин“ сягнула відмітки 20 тисяч фоловерів

Фейсбук-сторінка, на якій ми розвінчуємо найпопулярніші фейки, продовжує користуватися шаленою популярністю серед українських фейсбук-користувачів.
У вересні 2019-го за оновленнями сторінки слідкують вже більше 20 тисяч людей.
Команда проекту поповнилась редатором – Сергій Одаренко долучився до Альони Романюк.
Більшість дописів на сторінці швидко стають вірусними, мають охоплення в десятки тисяч користувачів (а іноді і сотні), та збираюсть сотні коментів.
Пост про фейки щодо вакцинації – серед таких.
Участь у фестивалі „Думкофест-2019“

14 вересня команда проекту зустрілася з прихильниками під час фестивалю думок „Думкофест“. Усі відвідувачів стенду ІРРП отримали змогу поспілкуватися з командою проекту: Оксаною Євтушенко, Альоною Романюк, Іриною Шпаковською та Інною Гадзинською.
Відвідувачі проходили тест на медіаграмотність, дізналися про те, як розпізнавати фейки.





Чи можна з’єднати Чорне та Балтійське море?

Схоже, кожен український політик, який себе поважає, хоче мати іграшку на кілька мільярдів євро?

Новий прем’єр-міністр Олексій Гончарук уже озвучив свою амбітну «хотілку» — український уряд розглядає можливість побудови водного шляху між Чорним і Балтійським морями http://bit.ly/2lXO46o

Цей грандіозний проєкт передбачає створення водного шляху завдовжки понад 2000 км через річки Вісла, Західний Буг, Прип’ять і Дніпро. Крім України в його реалізації можуть взяти участь Польща та Білорусь. Але з ними ще треба домовитися.

«Це абсолютно реально. Ми вже почали це робити», — запевнив очільник українського уряду.

Що ж, ніхто його за язика не тягнув. За роз’ясненнями, наскільки реалістичний цей проєкт, ми звернулися до експерта з транспортної інфраструктури Олександра Кави. Ще в далекому 2014 році він, як делегат України, брав участь у обговоренні техніко-економічного обґрунтування цього проєкту.

Разом з польськими парламентарями та представниками транспортних установ країн-учасниць було оцінено вартість проєкту — 12,7 мільярдів євро. З них 94,5% мали бути інвертовані в польську ділянку маршруту, оскільки річка Західний Буг там не судноплавна.

Для розуміння, наскільки велика ця сума, експерт наводить кошторис робіт із розширення Панамського каналу та будівництва шлюзів (відкрито в червні 2016 року). Загальна сума інвестицій тоді склала «всього» $5,25 млрд.

«Час проходження судна по всьому маршруту становить 14 діб. І це при тому що контейнерні потяги від кордону Китай-Казахстан до кордону Білорусь-Польща йдуть шість діб. Висновок — проєкт ніколи не окупиться, — переконаний Кава.

Зрештою проєкт тоді визнали цікавим для вантажоперевезень за умови надходження коштів на втілення http://bit.ly/2kDLCC7 Однак польський уряд ніколи не висловлював готовність фінансувати його з держбюджету — непідйомна сума. А без польської ділянки маршрут функціонувати не може.

Польський уряд ще не раз піднімав це питання, але завжди намагався залучити грантові кошти ЄС. Однак ЄС завжди відмовлявся від участі серед іншого через дорожнечу.

Ба більше — Євросоюз не включив цей проєкт в перелік TEN-T — мережу пріоритетних транспортних коридорів ЄС, розвиток і модернізація яких фінансується за рахунок грантових коштів.

«Це означає, що проект взагалі навряд чи буде колись реалізований», — каже експерт.

Екологічні наслідки:

Будь-які роботи з побудови водного шляху Е-40, впевнений Кава, несуть екологічну загрозу для всієї екосистеми Західного Бугу. Це пов’язано з тим, що річку необхідно буде заглибити і розширити на майже двохсоткілометровій ділянці.

Екологи непокояться, що новий транспортний коридор зашкодить екосистемі Прип’яті http://bit.ly/2mfulzm Е40 має пройти посередині 11 білоруських заповідників і може зруйнувати цілі екосистеми. Голова білоруської екологічної групи «Багна» Констянтин Чекало висловлює протест проти водного шляху http://bit.ly/2kmXN67 І навіть разом з однодумцями запустив публічну кампанію:

«Розробники проєкту припускають, що Е40 стане новим торговим шляхом між портами Балтії та Чорного моря, залучить інвестиції до регіону та створить нові робочі місця. Ми, екологічна коаліція, вважаємо, що проєкт непродуманий, економічно неефективний, а будівництво Е40 стане катастрофою як для унікального регіону Білоруського Полісся, так і для низки цінних природних територій Польщі та України» https://stope40.org/en

Раніше:

Це вже не вперше українські політики планують настільки масштабні й дороговартісні проєкти. Так позаминулого року колишній міністр інфраструктури України Володимир Омелян цілком серйозно планував у найближчі п’ять років побудувати ділянку швидкісних вакуумних потягів Hyperloop, яка з’єднає… Балтику та Чорне море! http://bit.ly/2kfny8a Намолене місце чи що? Здається, у них там в Кабміні пороблено.

Ще раніше, у 2005 році тодішній міністр транспорту і зв’язку Євген Червоненко обіцяв журналістам побудувати в Україні трасу «Формули-1». За його словами, організатори перегонів обрали для цього дорогу в Криму. Вже нібито йшли перемовини про фінансування та графік будівництва http://bit.ly/2lQJaIE Любив поговорити на цю тему і покійний Віктор Янукович-молодший. Правда, далі слів справа так і не пішла http://bit.ly/2kNhq7w




Хто, чому і за що заблокував Politeka та Znaj.ua

Політека і Знай.юа обурилися, що їх заблокували у фейсбуці і опублікували офіційні заяви, що вони не боти і не тролі, а фейсбук став прибічником певних політичних сил і хоче закрити їм рота. 

Назбирали для вас смачних деталей:)

Отож, це трапилося! 

Сміттярок Знай.юа та Політека більше нема у фейсбуці. Соціальна мережа назавжди видалила пабліки та групи, пов’язані з обома ресурсами. За нашою інформацією, наразі фейсбук додає лінки, що ведуть на ці сайти у чорний список і працює над тим, їх взагалі не можна було поширювати через соціальну мережу. 

Чітко і по суті:

– 16 вересня фб заблокував загалом 168 персональних аккаунтів, 149 сторінок і 79 груп, у тому числі сторінки видань Знай.юа і Політека.

– За даними компанії SocialBakers, на Знай.юа були підписані 2,8 млн аккаунтів, на Політеку – 2,2 млн. 

– На рекламу цих пабліків витрачено близько 1,6 мільйона доларів

– До холдингу Знай входять кілька сайтів, серед яких Знай.юа, Політека, Акценти, Hyser та Clutch.ua. Загалом холдинг Знай.юа пов’язують із приватною PR-компанією Pragmatico (яка, за інформацією з різних джерел, займається чорним піаром). 

– Зі 121 сторінки, якими фейсбук поділився із нашими колегами з DFRLab, 58 – майже половина – це місцеві групи (Знай.Запоріжжя, Політека.Харків і т.п.). Усі посилання на цих сторінках вели до відповідних субдоменів Знай.юа та Політека.

– 37 дочірніх регіональних сторінок Знай.юа і Політека створено 22 грудня 2018 року. Значна частина з них публікувала новини про вибори та політику, розбавляючи їх інформацією про зірок шоу-бізнесу та відомих людей. Деякі публікації стосувалися дискредитації та оббріхування конкретних політиків, неправдивого трактування явищ та подій.

– Схожа схема була у низки регіональних груп Realny (або Real) плюс назва міста. 

– Значна кількість сторінок, створених 22 грудня 2018 року взагалі не мала постів, але мала багато підписників. Наприклад, з 18 сторінок, присвячених бренду Політека, 12 (66%) не мали публікацій. З 19 сторінок, присвячених бренду Знай, 16 (84%) не мали жодного поста.

– В середньому за сторінками без постів слідкували 12-14 тисяч підписників.

– Цікаво, що аналіз платформи CrowdTangle виявив однакові сплески росту підписників сторінок Знай.юа та Політека: в одні і ті ж періоди: 30 грудня-5 січня, кінець квітня-початок травня, кінець серпня-початок вересня. 

– Найцікавіше, що жодна сторінка не показувала рекламу під час піків зростання аудиторії у грудні та квітні. Тобто, підписники не були придбані за допомогою платної реклами у Facebook. Вангуємо, що це були боти.

– Місцеві сторінки Політека та Знай для міста Житомира поширили ідентичну публікацію з дискредитації одного політика одночасно, і обидві сторінки містили лише цей єдиний пост.

– З 22 регіональних сторінок Знай та Політека 17 (77%) розмістили однакові фото на обкладинці.

– Спалилися адміни сторінки Політека Кропивницький, які спочатку опублікували як основне фото логотип Знай.юа, а уже тоді Політеки.

– За даними SpyOnWeb, Знай.юа та Політека мають різні доменні імена, але однакові IP-адреси сервера. 

– Фейсбук серед інших, заблокував також кілька сторінок, які поширювали інформацію Політеки та Знай.юа. Наприклад, Київ Проти Корупції (ми спростовували інформацію та відеозаказуху з цієї групи) та LeapKids Академія Нещастя.

Від По той бік новин: ми безмежно раді, що ці сміттярки нарешті заблокували, бо через них поширювали таку маячню і в таких кількостях, що жоден фактчекерський проект не встигне спростувати. 

Джерела:  
Facebook newsroom http://bit.ly/2kCiVp7 
AtlanticCouncil’s Digital Forensic Research Lab http://bit.ly/2kCj4sF




Як французька газета протитрувала Київ Росією

Київ за версією французів — то Росія. І це, на жаль, не фейк (в кращому разі – помилка газети через неуважність). 

В українській фб-спільноті «И так поймут!» помітили, що французька газета Lefigaro підписала місце обміну полоненими між Україною та Росією — «Kiev, Russie».
«Спершу вони кажуть „какая разніца Kiev чи Kyiv“, а потім французи пишуть, що то Расєя», — обурюється в дописі спільноти Петро Волинський http://bit.ly/2m7K1Vz

Ми теж подумали, що це фотофейк, але перевірили інформацію — зайшли на сторінку цієї самої статті під назвою: «Обмін полоненими між Україною та Росією: “перший крок” до “закінчення цієї жахливої війни” (Зеленський)». Якщо увімкнути відео, то дійсно на перших секундах у лівому верхньому кутку побачимо напис «Kiev, Russie» http://bit.ly/2lLtTbN 
Можете перевірити самі. 

Що це? Переконання журналістів чи банальна одруківка та неуважність? Ми сподіваємося, що це все ж таки прорахунок газети. 

Оновлення! Минуло чотири години з миті, як ми написали про «зраду» французьких журналістів. А видання, знаєте, що зробило? Ні, не внесло корективи, не вибачилося, а просто…видалило публікацію.

Тепер посилання, яке вело до статті, пересилає на головну сторінку Lefigaro. Єдине, що нам поки вдалося знайти про обмін полоненими між Україною та Росією — це ось це відео http://bit.ly/2lGrIXf за новою адресою.

Ми вважаємо, що не коректно просто видаляти статтю. В таких випадках видання мусить давати спростування і приносити вибачення. Принаймні, якщо воно цінує свою репутацію. Але хай там як, наші зусилля не були марними. Дякуємо за підтримку!
***

P.S. Ми залишили під цим відео коментар англійською та французькою мовами: «Шановні журналісти! Виправте „Kiev, Russie“ на „Київ, Україна“ Дякуємо». Його зареєстрували для модерації. Якщо коментар відповідає статуту газети, його опублікують. Доєднуйтесь і ви — так буде більше шансів, що наше спільне збентеження буде поміченим.




Про обмін 1 ізраїльського солдата на 1027 ув’язнених палестинців

Маємо кілька запитів про обмін військовими та історичні факти. Зокрема, про те, що часто траплялися випадки, коли одну людину міняли на тисячі полонених. 

Ні, це не так. Такий обмін був всього один раз в історії: в Ізраїлі у 2011 році. Тоді одного ізраїльського солдата Гілада Шаліта обміняли на 1027 ув’язнених палестинців (для ізраїльтян вони терористи). На фото ви бачите саме цього солдата. 

❓Чому такий обмін і як відреагувало суспільство (спойлер – неоднозначно). 

Гілад Шаліт – перший ізраїльський солдат, якого захопили палестинці з 1994 року. Цей випадок трапився у червні 2006 року. https://bbc.in/2m5NuUt

У грудні цього ж року у переговорному процесі палестинці озвучили іну обміну: 1000 їхніх в’язнів за одного Шаліта. 

Процес переговорів тривав 5 років. 

В коментарях часто пишуть, що усе населення Ізраїлю підтримало цю угоду. Насправді, ні. 

⭕️ У 2011 році, коли досягли домовленностей між Хамасом (терористичним угрупуванням палестинців, яке захопило Шаліта) та Ізраїлем, відбулося голосування у Кабінеті міністрів Ізраїлю. 26 міністрів підтримали угоду про обмін, а три проголосували проти. http://bit.ly/2lAPRhL

⭕️ Категорично проти виступили родичі тих, хто загинув внаслідок дій палестинців, яких збиралися обміняти на Шаліта. http://bit.ly/2lBUpEL

⭕️ Ізраїльський аналітик Дан Шуефтан назвав можливу угоду про обмін „найбільшою істотною перемогою тероризму, яку Ізраїль зробив можливою з моменту свого створення“ http://bit.ly/2k90Qi8

⭕️ Даніель Бар-Тал, професор політичної психології університету Тель-Авів зауважував: „Тут ми бачимо основні дилеми між індивідом і колективом, і ми бачимо, що жертва виявляється проти жертви. Одна сторона каже, що його потрібно повернути будь-якою ціною. Але сім’ї загиблих під час терористичних атак та люди, поранені під час цих атак, теж є жертвами, і вони кажуть, що вбивцям не слід платити ціну. Це справді дилема, тому що жодна сторона не є правильною, і жодна сторона не є правою“. 

⭕️ Результати опитувань щодо підтримки звільнення Шаліта. У статті CNN ми знайшли дані про 50% підтримки таких умов обміну і 48% проти (але, на жаль, не змогли знайти їх першоджерела – як не як пройшло 8 років). https://cnn.it/2lCESEE

⭕️ Ще одне опитування говорить, що обмін на таких умовах підтримало 79% ізраїльтян. 14% сказали „ні“. http://bit.ly/2lFKzBB

⭕️ Цікаво, що 49% ізраїльтян сказали, що Нетаньяху прийняв рішення про такий обмін під тиском громадськості та уваги до цього питання. 

Ще одна історія про наслідки обміну. 

⭕️У жовтні 2011 року родина Соломона Лібмана (якого вбили два палестинці, яких Ізраїль серед інших віддав за Шаліта), оголосила про потенційну фінансову винагороду у розмірі 100 000 доларів за кожного. У відповідь на цю заяву саудівський священнослужитель та проповідник шейх Авад аль-Карані запропонував фінансову винагороду у розмірі 100 000 доларів за кожного, кому вдасться викрасти ізраїльського солдата, якого замінять на більшу кількість палестинських в’язнів. Принц Саудівської Республіки Халед бен Талал заявив, що він вирішив проявити солідарність з Аль-Карані запропонував фінансову винагороду в розмірі 900 000 доларів тим, хто зуміє викрасти більше ізраїльських солдат. Тобто, за викрадення одного ізраїльського солдата оголосили винагороду в мільйон доларів. https://reut.rs/2lKnoGb

⭕️ У липні 2015 року ізраїльські джерела новин підрахували, що шість ізраїльтян загинули в інцидентах, пов’язаних із ув’язненими, яких звільнили за угодою „Шаліт“. Багато з тих, кого обміняли повернулися до своєї діяльності та приєдналися до керівництва Хамасу.  

⭕️Також The Guardian процитував лідерку опозиції Ципору Лівні: „Ціна, яку Ізраїль заплатив за звільнення полоненого солдата Гілада Шаліта, була занадто високою і в результаті зміцнила Хамас, надавши ісламістській організації легітимність“. 

⭕️ Перед цим командувач військовим крилом Хамасу Ахмед Джабарі заявив, що організація зробить подальші кроки для викрадення ізраїльських солдатів для їх використання в якості торгових фішок, щоб звільнити палестинських в’язнів.

UPD: ще один аспект теми описав Олександр Нойнець тут https://www.facebook.com/100010578281118/posts/933552870340647?sfns=mo

Більше читайте тут: http://bit.ly/2kAFrym та тут https://cnn.it/2lCESEE




Зустріч „По той бік новин“ на Думкофесті-2019


Це трапилося! Запрошуємо усіх наших друзів та підписників на зустріч „По той бік новин“ – пора нам розвіртуалитися і познайомитися в житті!

У програмі:
– Вікторина „вірю-не вірю“
– Міні-тренінг „Як спіймати фейк, коли нема часу“
– Спілкування та налагодження зв’язків
– Смаколики та сюрпризи (але каву захватіть із собою)

По секрету (тільки тсссс): кажуть, що наша Альона Романюк (Alyona Romanyuk) має якусь круту ідею, якою хоче поділитися із вами:)

Формат: посиділки на траві.

Чекаємо вас з 13:00 до 17:00 у суботу 14 вересня у парку Шевченка (Київ).

Маєте ідеї для знайомства? Пишіть нам!

Приходьте самі та беріть друзів! Обіймаємо вас і чекаємо на зустріч!